Архів
Август 2015
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Июл   Янв »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  

А чи був на Кінбурнській косі «Зубр»

18 серпня 2015 року на сайті Київського еколого-культурного центру розміщений матеріал стосовно так званої перевірки охоронного режиму НПП «Білобережжя Святослава» представниками ДОП «Зубр» в рамках акції «Идем в Европу –строим заповедность». В цілому зазначимо що ми не проти такої форми громадського контролю за діяльністю установ ПЗФ, але проаналізувавши викладені дружиною «матеріали» можна зробити висновок, що вони створені людьми які є далекими від реальної роботи природно-заповідної справи  та її проблем. Головна  їх мета паплюження роботи цілих колективів природоохоронних об’єктів, що на їх думку стане внеском на шляху до Європи.  Але для будь якої дії, а тим більше для брехні і наклепу повинна бути межа, яку не мають переступати навіть невидимі та невизначені бійці — борці паперового фронту, якім «болить за природо-заповідний фонд». На жаль, застосування викривленої, або завідомо неправдивої інформації стало в наш час одним із засобів впливу на суспільство та органи влади. Викликає глибокий сумнів  щирість та чистота задумів авторів матеріалу та їх замовників — тому що нам вже знайомий розрахунок  фантастичних доходів від добування креветки  (в першому варіанті він був зі ще одним  додатковим нулем), мабуть такі гіпотетичні цифри тьмарять розум.

Але повернімося до фактів та почнемо з розміщених фото, які мають  наочно ілюструвати ганебний стан охорони території. Фотографія рибальської фелюги мабуть повинна показати браконьєрів, які орудують на території нацпарку. Будь-який досвідчений користувач Інтернету в наш час спроможний довідатись у «свойствах» фото, що воно зроблено 11.07.2009р. о 12:11. А ілюстративне зображення ятеря зроблено 15.06.2008 р. Тобто не тільки не у дні «перевірки», а навіть ще тоді, коли і нацпарку не існувало.

Якщо довелося вдаватися до таких  підробок то мабуть не все так добре із підтвердженням наведених «фактів». Якщо група відпочивальників, що експериментують із саморобною волокушею ілюструє численні браконьєрські бригади на території парку, то це саме за себе говорить про реальний стан речей.

Судячи із тексту та інших фото жоден представник організації, що взяла на себе відповідальність за підготовку матеріалу, не був на території Кінбурнської коси. В іншому випадку вони мали б знати: де «Кінбурнська стрілка», ( проїзд до якої до речі перекрито шлагбаумом)  а де рекреаційна дільниця «Римбівська», яка обслуговувається місцевим Держлісгоспом, і яка наведена на фото. Чомусь жодної фотографії рекреаційних дільниць «Кінбурнська стрілка» та «Ковалівська», на яких нацпарком організований відпочинок людей, в матеріалі немає. Мабуть тому, що ситуація там не відповідає апокаліптичним пейзажам, описаним у тексті псевдоперевіряльників.

Тож представники ДОП «Зубр» та КЕКЦ вважають звичайною справою компіляцію звітів про результати перевірки, якої не було, використавши за своє чужі фото сивої давнини та чутки, що блукають Інтернетом.

Не менш безпринципним є і звинувачення керівництва парку у підтримці браконьєрського лову креветки. Так, дійсно, здійснюється лов риболовними бригадами, які мають ВСІ ДОЗВІЛЬНІ ДОКУМЕНТИ, і залучають до цієї роботи місцевих жителів, для яких інколи це  єдиний засіб для існування. І тут позиція адміністрації парку є  постійною та непохитною і без блюзнірства. Традиційні види природокористування (що передбачено в самому положенні про парк) в тому числі і добування водних біоресурсів мають здійснювати офіційні суб’єкти підприємницької діяльності, з залученням місцевих мешканців, на підставі дозвільних документів, отриманих в установленому законодавством порядку та у науково обґрунтованих обсягах, з дотриманням вимог природоохоронного режиму НПП. Саме з цієї позиції і слід розглядати інформацію, наведену в матеріалах. Ця інформація не є секретною, всі дані про суб’єктів лову надані адміністрацією парку у відповідні природоохоронні органи для здійснення ними контролю. Звичайно факти браконьєрства, тобто НЕЗАКОННОГО лову теж мають місце, але вони не носять системного характеру і оперативно припиняються службою охорони парку.

Щодо зонування – то зараз проходить процес доопрацювання проекту організації території національного парку, під час якого всі питання обговорюються, уточнюється розміри та характер зон. І тільки після затвердження проекту, відповідно можна встановлювати охоронні та інші аншлаги на кожній заповідній зоні.

Ми можемо зрозуміти палке бажання щоб усе було як у Європі, по закону і по правді. Але, чи дійсно ми дійдемо до Європи та побудуємо цивілізовану заповідність   якщо будемо торувати наш шлях бруківкою брехні та напівправди…

 Колектив НПП «Білобережжя Святослава»

Iмя