Архів

Январь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Дек    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  

Нормативно-правова база

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до звіту про виконання природоохоронних заходів Національним природним парком «Білобережжя Святослава» за перший квартал 2014 року

Розділ 4. Заходи щодо збереження та відтворення природних комплексів та обєктів.

 

На перший квартал 2014 року  по даному розділу заплановано 300 гривень.

 

40069. Утримання пунктів контролю.

 

На межі Херсонської та Миколаївської областей функціонує контрольно-пропускний пункт. Оновлено інформаційний аншлаг та шлагбаум. Впродовж чергування інспекторів на контрольно-пропускному пункті зафіксовано в’їзд 187 та виїзд 168 автомобілів. З водіями проводились профілактичні бесіди щодо дотримання природоохоронного законодавства та вручались листівки відповідної тематики.  Кошти на цей захід у першому кварталі не планувались та не витрачались.

 

40072. Сприяння природному поновленню.

 

Силами Василівського НДПВ, для підтримки гідрологічного режиму урочища «Бієнкові плавні», була проведена робота по розчищенню каналів. Зокрема проведено викіс очерету вздовж каналів загальною площею 0.1 гектари. Проведено розчищення каналу озера Лисі Хвости загальною площею 0.17 гектари. Всього у продовж першої половини 2014 року було розчищено каналів площею 0.27 гектари.  На території Покровського НДПВ, до цвітіння орхідей, були проведені заходи по очищенню території «Орхідного поля» від інвазійних рослин, а саме «Маслинки вузьколистої», загальною площею 17  гектарів. В результаті чого спостерігається відновлення росту рідкісних видів рослин.  Також з березня по червень була організована охорона «Орхідного поля», заборонено випасання худоби на цій території.

 

40077. Викошування травостою.

У продовж другого кварталу 2014 року проведено викіс травостою на рекреаційній дільниці «Кінбурнська стрілка» з метою відновлення ендемічної рослинності та покращення умов відпочинку рекреантів. Загалом викошено 2 гектари травостою.

 

Розділ 5. Заходи щодо збереження та відтворення фауни.

На другий квартал 2014 року  по даному розділу кошти не заплановано.

 

50081. Улаштування та ремонт годівниць.

 

На території Покровського НДПВ було відремонтовано чотири годівниці для птахів та копитних звірів.

 

Розділ 6. Протипожежні, захисні та заходи щодо охорони території.

 

На другий квартал 2014 року  по даному розділу заплановано 8100 гривень.

 

60104. Виготовлення і улаштування штучних гнізд.

 

За перше півріччя 2014 року, впродовж березня та квітня, виготовлено та встановлено 400 штучних нерестових гнізд, з них: 140 штук виготовлено Покровсько-Хуторським науково-дослідним природоохоронним відділенням та встановлено в акваторії Дніпро-Бузького лиману, 160 штук виготовлено Василівським НДПВ та встановлено в акваторії Дніпро-Бузького лиману, 100 штук виготовлено Покровським НДПВ і встановлено в акваторії  Ягорлицької затоки та внутрішніх озерах, які  в комплексі з Ягорлицькою затокою відносяться до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Встановлення гнізд в акваторії Дніпро-Бузького лиману

 

Із природних матеріалів силами Покровсько-Хуторського НДПВ виготовлено та встановлено на території відділення 40 штучних острівців для гніздування, 26 острівців було виготовлено Василівським НДПВ, а також виготовлено та встановлено три штучних острівці в акваторії оз. Солонець Тузли на території Рибаківського відділення.

 

Штучні острівці для гніздування птахів

60107. Виготовлення, встановлення та ремонт шлагбаумів.

 

            На території Василівського НДПВ, з метою контролю та підрахунку автотранспорту, що в’їжджає на територію парку з Херсонської області, відновлено та встановлено шлагбаум на межі між Миколаївською та Херсонською областями.

При в’їзді на рекреаційну дільницю «Кінбурнська стрілка» встановлено шлагбаум в комплексі з інформаційно-охоронними знаками, з метою недопущення роз’їзду території дільниці.

 

60108. Виготовлення, встановлення та ремонт протипожежних аншлагів.

 

У продовж першого півріччя 2014 року були зняті, відреставровані та встановлені на місця 8 протипожежних аншлагів на території Василівського НДПВ, а також відремонтовано та встановлено по сім протипожежних аншлагів на території Покровського та Покровсько-Хуторського відділень. Відділом державної охорони виготовлено три протипожежних аншлаги та встановлено їх на території Покровсько-Хуторського відділення. Загалом відремонтовано 22 та виготовлено 8 протипожежних аншлаги.

 

60109. Виготовлення, встановлення та ремонт інформаційних та охоронних знаків.

 

Працівниками НПП «Білобережжя Святослава» виготовлено 7 інформаційно-охоронних знаків та встановлено їх на території Рибаківського НДПВ у вздовж берегової лінії оз. Солонець тузли. На території Василівського НДПВ відреставровано та встановлено 31 інформаційно-охоронний знак. На території Покровсько-Хуторського відділення відреставровано та встановлено на місця 14 знаків, 3 інформаційно-охоронних знаки виготовлено та додатково встановлено. На території Покровського НДПВ виготовлено та встановлено 3 інформаційно-охоронних знаки. Загалом виготовлено та встановлено 13 інформаційних та охоронних знаків, 45 знаків відреставровані та встановлені на місця.

Приклад інформаційно-охоронних знаків

60112. Улаштування та догляд за мінералізованими смугами

Перед початком пожежно-небезпечного періоду, за домовленістю з працівниками ДП «Очаківське ЛМГ», працівниками парку обстежено 15 кілометрів мінералізованих смуг, частина їх поновлена силами ДП «Очаківське ЛМГ».

 

60112. Непередбачувані витрати(гасіння пожеж)

 

За звітний період надзвичайних ситуацій на території НПП «Білобережжя Святослава» не було, тому кошти на непередбачувані витрати не залучались.

 

 

60114. Протипожежна пропаганда

 

На контрольно-пропускному пункті на межі з Херсонською областю ведеться облік автомобілів які заїжджають на територію НПП, загалом під час чергувань інспекторів на посту було зафіксовано 187 автомобілів. Зі всіма водіями проводиться роз’яснювальна робота щодо протипожежної безпека, також контролюється наявність іскрогасного обладнання та вогнегасників на даних автомобілях. По території парку було розповсюджено 60 листівок про протипожежну безпеку.

 

60117.Будівництво та ремонт мостків

У рамках підготовки до рекреаційного періоду та з метою збереження і відновлення літорального валу на території рекреаційної дільниці споруджено два містки через літоральний вал, а також уздовж валу споруджено плетений тин з метою запобігання витоптування та затримки піску вздовж літорального валу.

 

60118. Проведення семінарів, навчань з працівниками служби державної охорони

 

Відповідно до плану проведення семінарів та навчань з працівниками СДО парку в продовж першого півріччя 2014 року проведено 18 навчань з особовим складом СДО на такі теми:

  1. Ознайомлення з положенням про НПП «Білобережжя Святослава»;
  2. Порядок складання адміністративних протоколів та актів безгосподарського майна;
  3. Методика виявлення вовчого лігва;
  4. Ознайомлення з адміністративним кодексом України. Вивчення ст.91, 90, 85 КУпАП;
  5. Ознайомлення з законом України про ПЗФ.   Вивчення ст.7, ст.64;
  6. Проведення біотехнічних заходів на території парку.
  7. Ознайомлення з правилами любительського та спортивного рибальства. Вивчення п. 3.15.
  8. Про методи обліку тварин
  9. Моніторинг відвідування рекреаційних дільниць
  10.  Аналіз використання рекреантами природних лікувальних ресурсів
  11.  Порядок збору та сортування відходів на рекреаційних дільницях
  12.  Визначення видового складу родини зозулинців
  13.  Ознайомлення з «Правилами охорони та використання територій та об’єктів НПП «Білобережжя Святослава»»
  14.  Вивчення положення про СДО ПЗФ Затверджених Постановою КМУ від 14.07.2000р. №1127
  15.  Щодо ведення щоденників спостережень
  16.   Постанова КМУ №541 від 24.07.2013р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд»
  17.  Постанова КМУ від 7.10.2012р. №1030 «РОЗМІР КОМПЕНСАЦІЇ
    за незаконне добування, знищення або пошкодження тварин із числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони»
  18.  Методика Утилізації трупів диких тварин 

Навчання з особовим складом СДО

 

60119.Проведення спільних рейдів СДО з іншими контролюючими органами.

 

У продовж звітного періоду працівниками відділу державної охорони розроблено та направлено на погодження плани спільних заходів по організації охорони природних комплексів Національного природного парку «Білобережжя Святослава» до ВПС «Очаків», Чорноморського біосферного заповідника, екологічної інспекції в місті Миколаїв, Миколаївської державної рибоохорони та МВС в Очаківському районі. В першому півріччі 2014 року заплановано проведення двадцяти спільних рейдів, всі вони проведені відповідно до плану. Службою державної охорони було проведено 43 природоохоронних рейди, з них 20 спільних: шість рейдів проведено з УМВС, п’ять рейдів з РЛП «Кінбурнська коса», п’ять з ДП «Очаківське ЛМГ», три з Миколаїврибоохороною та один спільний природоохоронний рейд з Очаківською міжрайонною екологічною прокуратурою. Щоденно, включаючи вихідні дні, забезпечується охорона території парку інспекторами науково-дослідних природоохоронних відділень. Результатом проведеної роботи стало виявлення двадцяти порушень природоохоронного законодавства. З них 13 протоколів про адміністративні правопорушення  та сім актів про вилучення знарядь незаконного лову. Результати розгляду адміністративних протоколів та виконання постанов суду наведені в акті звірки з Очаківським міськрад судом.

60125. Природоохоронна пропаганда.

 

Відділом державної охорони спільно з відділом науки та відділом еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою розроблено листівки та буклети на наступні теми: щодо нерестової заборони; щодо правил причалювання до берегів НПП; щодо заборони проїзду по літоральним валам, береговій смузі та поза межами доріг загального користування; щодо дня водно-болотних угідь. Загалом було розповсюджено 240 листівок, проведено 99 бесід на відповідні теми, до того ж в електронних виданнях висвітлено 62 інформаційних матеріали про парк і розміщено 24 публікації в друкованих виданнях. Також спільно з відділом еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою випущено 2 номери екологічного бюлетеня НПП «Білобережжя Святослава» загальним тиражем 50 штук, а також інформаційні бюлетені: «Знайомтесь: НПП «Білобережжя Святослава»,  «Вчимося заповідати» загальною кількістю 30 штук та розповсюджено по школах міста та району.

Вручення листівки щодо нерестової заборони місцевому жителю

Паспорт на екостежку «Дубовий гайок»

 

 

«Затверджено»

Директор

 НПП «Білобережжя Святослава»

_________Ю.І.Козловський

«_____»__________ 2013  р.

  


 

 

Паспорт

на екостежку «Дубовий гайок»

 

Місце знаходження: НПП «Білобережжя Святослава»,1,5 км на південний схід від с. Покровське Очаківського району.

Прохід:2 км.

Відвідування: протягом рекреаційного сезону.

Час на прохід по маршруту: 1 година

Землекористувач: ДП «Очаківське ЛМГ»

 

Основні завдання екологічної стежки:

 

  • Пропаганда ідей охорони природи, збереження біорізноманіття та залишків природних лісів.
  • Ознайомлення з цінними об’єктами природи НПП.
  • Ознайомлення екскурсантів з типовими та рідкісними видами дерево-кущових та інших видів рослин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОПИС ЕКСКУРСІЙНИХ

ОБЄКТІВ НА МАРШРУТІ

 

Маршрут починається на західній околиці урочища біля встановлено інформаційного аншлагу. Проходить він по маркованій стежці обладнаній інформаційними та охоронними аншлагами та табличками і закінчується на загальновживаній дорозі, в100 мвід його початку.

Стародавня Гілея (тобто Лісиста, Лісова) – так називав у V столітті до н.е. відомий грецький письменник, «батько історії» за висловом Цицерона, Геродот Галікарнаський. Він на підставі власних вражень і опитування місцевих жителів описував місцевість у гирлі Дніпра, як священна для скіфів. За переказами саме в Гілеї народився родоначальник всіх скіфів. Причому греки звали його батька Гераклом, а самі скіфи – Таргітаєм, часто і самого цього героя називаючи прабатьком Скіфом. Матір’ю Скіфа вважалася лісова змієнога богиня. Сучасні історики розміщують Геродотову Гілею в різних місцях – від гирла Дніпра до острова Хортиця. Можливо, залишки цієї легендарної країни – це Кінбурнські саги – ділянки лісу, розташовані в низовинних ділянках півострова на місці старовинних річкових русел.

Із Гілеєю пов’язані життя одного з найвідоміших греків та одного з найславетніших скіфів. Йде мова про Ахіллеса та Анахарсиса. Перший за повідомленнями античних авторів, які переповідали місцеві легенди, північнопричорноморські коси (зокрема, Тендрівська) слугували Ахіллу своєрідними біговими доріжками, за що й були названі Ахілловим Бігом або «Ахіллодромом» грецькою мовою. За однією версією герой наздоганяв косою вподобану дівчину Іфігенію, за іншою влаштував тут змагання серед своїх воїнів. Історія відвідин Гілеї другим героєм трагічна. Царевич Анахарсис був сином скіфського царя Гнура. Він багато мандрував, і в своїх мандрівках здобув ім’я мудрої людини. Йому греки приписали винайдення якоря та вдосконалення гончарного круга, долучили до переліку семи великих мудреців античності. Повертаючись додому, Анахарсис був свідком грандіозного свята на честь грецької Великої Богині (Артеміди). Він дав обітницю, що повторить ритуали в Скіфії, якщо добереться додому живим та неушкодженим. Коли так і сталось, Анахарсис відправився до Гілеї – священного скіфського лісу. Але його брат, цар Савлій (за іншими свідченнями – Іданфірс, переможець перського царя Дарія) став на сторожі старовинних скіфських звичаїв. Щоби очистити священу Гілею, він власноруч стратив Анахарсиса в лісі. Ця трагічна історія про варварів, які оберігають свої традиції, красномовно свідчить про особливості грецько-скіфських відносин.

Однією з приоритетних в созологічному відношенні територій НПП визнане урочище «Комендантське»,  в якому збереглись листяні ліси з участю дуба звичайного, що перемежовуються з цілинними лучними та степовими ділянками. В останні роки ботаніки досліджували рослинність дібров даного урочища та прилеглих територій.

Урочище «Комендантське» розташоване в1,5 кмна південний схід від с. Покровське і займає площу30 га.

На території урочища було зафіксовано понад 250 видів судинних рослин (на нашу думку це ще не остаточний список). Серед них 14 видів підлягають охороні, оскільки включені до Червоних списків. В тому числі, ці види належать до Світового Червоного списку МСОП, Серд них волошка короткоголова, ковила дінпровська, береза дніпровська, бурачок савранський, чебрець дніпровський, козельці дніпровські, плодоніжка болотна.

Перлиною урочища є діброви. Діброви представлені невеликими острівними масивами (місцева назва колки) в комплексі з лучною, болотною та водною рослинністю, серед піщаного степу. Формуються у зниженнях з гумусованими і свіжими ґрунтами, або в таких же умовах, що виникають на схилах при поступовому переході від піщаного степу до гігрофільних угруповань. Дуби досягають висоти 10-16 м, дуже гіллясті та розлогі, лісостепового типу. В окремих колках налічується від (однієї) кількох до кількох десятків (сотень) особин. Ще одним типом рослинності в урочищі з домінуванням лігнозних біоморф є чагарникові зарості. Суцільні чагарникові зарості формуються або в узлісному екотоні навколо лісового масиву або окремо в зниженнях. Основним утворювачем чагарникових заростей не приймає.

Урочище «Комендантське» є розлогим зниженням прадолинного походження серед піщаного степу. В найбільш знижених його ділянках представлені невеликі замкнуті водойми. Також в найбільш знижених ділянках урочища широкого поширення набули очеретяні болота. Місцями солончакові луки переходять в солончаки

Серед рідкісних комах досить часто зустрічаються волочниця велетенська. На кущах поблизу дубових гайків збереглася висока чисельність дибки степової. Також тут знайдений рідкісний вид прямокрилих – травянка Мірам.

На піщаних ділянках можна побачити ящірку прудку та ящурку різнобарвну, полозів каспійського та сарматського, гадюку степову.

У природних листяних гайках відбувається гніздування лісових птахів – дроздів, кропив’янок, солов’їв, в’юркових. Наприкінці 90-х рр. в урочищі Комендантському спостерігали оленя, у чисельності 4 – 6 голів.

Загалом урочище «Комендантське» характеризуються значним флористичним та фітоценотичним різноманіттям і тому безперечно потребує ретельної охорони.

Провідний фахівець з екоосвіти                                     І.В. Форманюк

Паспорт на екостежку «Орхідне поле»

 

«Затверджено»

Директор

НПП «Білобережжя Святослава»

_________Ю.І.Козловський

«_____»__________ 2013  р.


Паспорт

на екостежку «Орхідне поле»

 

Місце знаходження: НПП «Білобережжя Святослава», південно-західна околиця с. Покровка Очаківського р-ну.

Прохід:2 км.

Відвідування: травень-червень.

Час на прохід по маршруту: 1 година

Землекористувач: Покровська сільська рада та рибколгосп «Свідомість».

 

Основні завдання екологічної стежки:

  • Пропаганда ідей охорони природи, збереження «Орхідного поля»
  • Ознайомлення з цінними об’єктами природи зокрема ранньоквітучими рідкісними рослинами;
  • Спостерігання за впливом різних видів господарської діяльності на стан «Орхідного поля»
  • Ознайомлення екскурсантів з типовими та рідкісними видами орхідних рослин (плодоніжок, зозулинців).

 

ОПИС ЕКСКУРСІЙНИХ

ОБЄКТІВ НА МАРШРУТІ

 

Маршрут починається від бази відпочинку ТОВ «Крута Осип» та закінчується біля оз. Черніно. Проходить він по маркованій стежці обладнаній інформаційними та охоронними аншлагами та табличками.

Орхідеї – одні з найбільш довершених витворів природи, тому їх називають «аристократами» рослинного світу. Їх квіти нагадують то пташок, то метеликів, то ящірок, то лебедів. Вони переливають усіма фарбами, які тільки існують в природі. Орхідеї настільки прекрасні, що сприймають як щось далеке, недосяжне. Дійсно, переважна більшість орхідей є мешканцями тропічних та субтропічних районів, однак, справжні дикі орхідеї ростуть також і в Україні.

На території Кінбурнської коси знаходиться «Орхідне поле», котре знаходиться під охороною національного та регіонального парків. Воно займає площу біля 60 га, є найбільшим у Європі полем наземних орхідей (назви українською – зозулинців, плодоріжок), яких зростає тут п’ять видів: блощичний, розмальований, болотний, салеповий та запашний. Всі вони занесені до Червоної книги України. Їх середня рясність місцями сягає 30 — 40 особин на 1 м2, а загальна кількість — кілька мільйонів. Помилуватись цвітінням цих гарних рідкісних квітів можна з кінця квітня до середини червня. Козаки — запорожці знали і використовували цілющі властивості зозулинців під час виснажливих походів,  складали про них легенди.

Орхідеї зростають на приморських луках, яки ніколи не орались. Солонці в наслідку ущільнення ґрунту засолюються. Якщо орхідеї зникнуть то збитки можуть сягати мільйонів гривень.

За межами «Оріхного поля» знайдено єдине місце зростання любки зелено квіткової.

Зростання Любки на самому півдні степової зони, в межах Нижньодніпровських пісків було фантастичним. Донедавна вона була відома лише за легендами. Але нещодавно її вдалося знайти на Кінбурнському півострові директору РЛП «Кінбурнська коса» З.О. Петровичу. Так красива легенда отримала наукове підтвердження.

Любка дволиста дуже тендітна рослина з сильним приємним та п’янким запахом. Більше пахнути вона починає увечері, оскільки запилюється нічними метеликами. Як видно з назви вона має при основі стебла два крупні еліптичні листки. Вище листків просте стебло несе численні великі білі квітки.

Сьогодні Любка дволиста в Україні дуже страждає від антропогенного впливу, зокрема, в наслідок зривання квітів на букети, заготівлі бульб в лікарських цілях, руйнування природних місцезростань – вирубування лісів. Вона включена в Червону книгу України. На її честь в 1999 р. були викарбувані пам’ятні монети достоїнством 2 та 10 гривень.

 

У всіх орхідних під землею знаходиться дві бульби, в яких запасаються поживні речовини. З одного рослина використовує запаси і до осені він стає м’яким, темніє і відмирає. Другий, молодий і твердий втягується коренями глибше в землю і весною з нього виросте новий пагін. Розмножуються переважно насінням. яке дуже дрібне, і утворюється у великій кількості (2 тис. насінин на 1 рослину). Оскільки насіння позбавлене запасу поживних речовин то самостійно розвинутись у нову рослину воно не може, розвивається лише в симбіозі з грибом. Проросле насіння, яке не зустрілось з грибом пропадає. Проросток розвивається під землею 2-4 роки. Зацвітає на 11 році життя. Тривалість життя до 27 років. Корінь у Зозулинців слабко виражений. З цим повязана легенда, що корінь цієї рослини перекусила гадюка, коли бог створив рослину для лікування гадючих укусів. Доля обох героїв даної легенди сьогодення досить сумне. Обидва вони, і гадюка, і зозулинець, сьогодні дуже потерпають від антропогенного впливу, включені до Червоної книги і потребують охорони.

В давнину зозулинці широко використовували в лікарських цілях.

В межах цієї ділянки виявлено більше десяти видів рідкісних рослин занесених в Червону книгу України: це волошка короткоголова, гоніолімон злаколистий, житняк пухнастоквітковий, жовтозілля дніпровське, бурачок савранський, козельці дніпровські, чабрець дніпровський, роговик Шмальгаузена, фіалка Лаврінка та інші.

В межах «Орхідного поля» можна спостерігати під час міграцій кульона великого, лежня, боривітра звичайного, жайворонків, щеврика польового.  З комах є дибка степова, ксілокопа фіолетова та звичайна, ємпуза смугаста, волочниця велетенська. Всі вони занесені до Червоної книги України.

Територія «орхідного поля» перспективна для проведення наукових досліджень, практик студентів та літніх екологічних таборів.

«Орхідне поле» та прилегла територія використовуються місцевим населенням для випасання худоби, яке на час цвітіння забороняється.

 

 

Провідний фахівець з екоосвіти                                     І.В. Форманюк

Паспорт на екостежку «Орхідея-тур»

Місце знаходження: НПП «Білобережжя Святослава», південно-західна околиця с. Покровка Очаківського р-ну.

Прохід:14 км

Час на прохід по маршруту: 3,5 години

Землекористувач: Землі запасу Очаківської райдержадміністрації, ДП «Очаківське ЛМГ»..

Основні завдання екологічної стежки:

  • Пропаганда ідей охорони природи, збереження біорізноманіття Кінбурнської коси;
  • Ознайомлення з цінними об’єктами природи зокрема ранньоквітучими рідкісними рослинами;
  • Спостерігання за впливом різних видів господарської діяльності на унікальні природні екосистеми коси.
  • Ознайомлення екскурсантів з типовими та рідкісними видами орхідних рослин (плодоріжок).

ОПИС ЕКСКУРСІЙНИХ

ОБЄКТІВ НА МАРШРУТІ

 

Маршрут починається від «Орхідного поля» (точка 1). Ця ділянка площею 60 га, є найбільшим у Європі полем наземних орхідей (українською – зозулинців, плодоріжок), яких зростає тут п’ять видів: блощичний, розмальований, болотний, салеповий та запашний. Всі вони занесені до Червоної книги України. Їх середня рясність місцями сягає 30 — 40 особин на 1 м2, а загальна кількість — кілька мільйонів. Помилуватись цвітінням цих гарних рідкісних квітів можна з початку травня до середини червня. Козаки — запорожці знали і використовували цілющі властивості зозулинців під час виснажливих походів,  складали про них легенди.

Продовжуючи шлях до північно — західної околиці с. Покровка екскурсанти  зможуть побачити ще одну перлину Кінбурна — «Ковалівську сагу» (точка 2). Це один з найбільших на Нижньому Дніпрі вільхових гаїв, площею близько12 га. Таємнича атмосфера реліктового вільхового лісу та схованого у ньому озера, незвичайних для півдня України папоротей, повертає нас у ті часи, коли великий грецький історик Геродот писав: «як перейти Борисфен, то зразу ж перша від моря лежить Гілея», тобто лісиста країна.

Потім група рухається в напрямку Чемилівки де зможе побачити березовий гайок, який приставлений ендемічним видом березою дніпровською (точка 3)

Далі двигаючись на захід, екскурсант потрапить до адміністративного центру Покровської сільської ради (точка 3). Село засноване в кінці ХVIII століття вихідцями з Чернігівської губернії. Поселення має вид хуторів — окремих садиб, розташованих на відстані одне від одного. Таке розташування викликане топографічними умовами, першими намагалися освоїти ділянки найбільш придатні для розміщення городу.

В центрі села знаходиться стара церква Покрови Божої Матері, яка була побудована в 1920 році та пережила нелегкі часи радянської влади. За церквою знаходиться пам’ятник бійцям дунайської флотилії (точка 4). Кораблі Дунайської флотилії в вересні 1941 року прикривали фланги радянських військ, які захищали, стратегічно важливі для оборони Одеси, ділянки Кінбурнської та Тендровської кіс. На протязі 19-21 вересня на бойовому посту від нальотів німецьких Ю-87 загинули: флагман флотилії монітор «Ударний» — «Дунайській варяг», так назвали його в народі, мінзаг «Колгоспник», бронекатер – 401. Вересень 1941 року став трагічним для дунайських моряків. Друга частина цієї флотилії, в складі моніторів: «Жемчужина», «Ростовцев», «Мартинов», які брали участь в обороні Києва, теж пішли на дно, будучи затопленими своїми екіпажами, щоб не дістались ворогу.

Далі рухаємося до Ягорлицької затоки (точка 5). Відповідно до Рамсарської конвенції, ця ділянка увійшла до складу водно — болотного угіддя  міжнародного значення «Ягорлицька затока».

 

 

 

Провідний фахівець з екоосвіти                                     І.В. Форманюк

Екотуристичний маршрут «Великий Кінбурнський»

ЗАТВЕРДЖУЮ

В.о. директора НПП

«Білобережжя Святослава»

___________Ю.І.Козловський

Екотуристичний маршрут «Великий  Кінбурнський»

         Маршрут починається з причалу с.Покровське (стара назва Покровські хутори), яке протяглося вздовж узбережжя Дніпро — Бузького лиману (оглядовий пункт №1). Село засноване в кінці ХІХ століття державними селянами , які переселилися з морської сторони коси, для більш зручного сполучення з містом Очаків.

Подолавши близько двох кілометрів на схід піщаною дорогою відвідувачі побачать панораму Бієнкових плавнів (о.п. 2). Тут, в низині серед солончаків утворився плавневий масив, де розміщені залишки дніпровських плавнів складної конфігурації. Площа цих водно — болотних угідь -1160 га. Ключове природне нерестовище коропа (сазана) та карася на Нижньому Дніпрі. Добре прогріті й багаті рибою мілководдя приваблюють безліч рідкісних водоплавних та коловодних птахів, що утворюють скупчення європейського значення, зокрема пелікана рожевого (до 2500 особин). Тут знаходиться найбільша на Півдні України багатовидова колонія чапель — сірої, рудої, жовтої, чепур великої і малої, квака (до 600 пар), яка знайшла притулок на деревах.

Продовжуючи шлях на схід побачите залишок колись могутніх реліктових лісів — «Волижин ліс» (о.п.3), який включено до складу Чорноморського біосферного заповідника. В ньому зростає багата трав’яна рослинність та близько 40 видів деревно — чагарникової рослинності. Окрасою лісу є вільховий гай навколо прісноводного озера. Ліс є притулком для косуль, зайців, фазанів, єнотів, а також пернатих, серед яких: качки, куріпки, білі лелеки, солов’ї, іволги, синиці, зяблики, сірі чаплі. Тут зустрічається і рідкісний хижак — орлан-білохвіст, якого зображували на своїх монетах жителі стародавнього грецького поселення Ольвія, що знаходилося на протилежному березі лиману.

Далі, шлях на південний схід приведе до урочища «Біла хатка» (о.п.4) , розташованого на узбережжі Ягорлицької затоки. Тут широко представлені літоральні рослинні угрупування, засолені луки, солончаки, солонці і піщані степи. В північно — західній частині узбережжя озера Глаголь знаходиться один з найбільших природних гаїв берези дніпровської — ендеміка пониззя Дніпра та Південного Бугу. Тут зростають і угрупування вільхи чорної, яка представлена давно ізольованими солестійкими популяціями. Чисельні озера є місцем концентрації водоплавних та коловодних птахів під час сезонних міграцій. Відповідно до Рамсарської конвенції ця ділянка увійшла до складу водно — болотного угіддя  міжнародного значення «Ягорлицька затока».

Рухаючись вздовж затоки на захід шановний екскурсант потрапляє в с.Покровка — адміністративний центр Покровської сільської ради (о.п. 5) до якої ще входять села Покровське і Василівка. Село засноване в кінці ХVIII століття вихідцями з Чернігівської губернії. Поселення має вид хуторів — окремих садиб, розташованих на відстані одне від одного. Таке розташування викликане топографічними умовами, адже в першу чергу намагалися освоїти ділянки найбільш придатні для розміщення городу.

Далі рухаючись від центру села в південно — західному напрямку ми вийдемо до озер Чернино та Черепашине, які місцеві жителі називають «Кефальними» (о.п.6). Озера представляють собою продовження Ягорлицької затоки, поєднані між собою вузькими протоками. Завдяки сполученню сприятливих умов: мілководності (глибини до1 м), збагачення киснем, доброго  прогрівання тут інтенсивно розмножуються морські організми, які, в свою чергу, створюють кормову базу для риб і птахів. В літній період ці озера слугують для відкорму («нагулу») молоді кефалі, через що і отримали свою назву. Озера також є місцем гніздування і відкорму водоплавних птахів, таких як гага, кулик. Для більш сприятливого гніздування працівниками парку встановлені на озерах гніздові платформи, які слугують птахам за острівці.

Наступна зупинка знаходиться неподалік, треба тільки перейти в південному напрямку до заповідної ділянки «Орхідне поле» (о.п. 7). Ця ділянка площею 60 га, є найбільшим у Європі полем наземних орхідей, (українською — зозулинців), яких зростає тут п’ять видів: блощичний, розмальований, болотний, салеповий, запашний. Всі вони занесені до Червоної книги України. Їх середня рясність місцями сягає 30 — 40 особин на 1 м2, а загальна кількість — кілька мільйонів. Помилуватись цвітінням цих гарних рідкісних квітів можна з початку травня до середини червня. Козаки — запорожці знали і використовували цілющі властивості зозулинців під час виснажливих походів, складали про них легенди.

Продовжуючи шлях до північно — західної околиці с.Покровка екскурсанти  зможуть побачити ще одну перлину Кінбурна — «Ковалівську сагу» (о.п.8). Це один з найбільших на Нижньому Дніпрі вільхових гаїв площею близько 12га. Таємнича атмосфера реліктового вільхового лісу та схованого у ньому озера, незвичайних для півдня України папоротей,  повертає нас у ті часи, коли великий грецький історик Геродот писав: «як перейти Борисфен, то зразу ж перша від моря лежить Гілея», тобто лісиста країна.

Наступний етап маршруту пролягає на північний захід вздовж узбережжя Чорного моря і приводить до цікавого природного комплексу — урочища «Зелені кучугури» (о.п.9). Це ділянка коси площею 270га, з ландшафтом, що характеризується піщаними пагорбами («кучугурами»), покритими степовою рослинністю. В цій місцевості спостерігається значна кількість ендемічних та рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку (чебрець дніпровський, гоніолімон злаколистий, роговик Шмальгаузена, жовтозілля та козельці дніпровські, ковила дніпровська, волошка короткоголова, сліпак піщаний, ємуранчик, дибка степова, лежень, степова гадюка, полоз Палласа (сарматський) тощо).

Останній етап екскурсії в північному напрямку повертає екскурсантів до причалу в с.Покровське , де їх очікує катер.

Історико — туристичний маршрут «Суворівський»

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

В.о. директора НПП

«Білобережжя Святослава»

___________Ю.І.Козловський

Історико — туристичний маршрут «Суворівський»

 

Маршрут починається з причалу міста Очакова (оглядовий пункт 1). Історія цього міста тісно пов’язана з Кінбурнською косою. Вважається заснованим в кінці ХІV сторіччя, але останні археологічні знахідки свідчать про більш ранні поселення на цьому місці. З ХVІ віку — турецька фортеця Ачи-Кале. Під час російсько-турецької війни в грудні 1788 року був взятий штурмом російськими військами. В подальшому Очаків використовувався як одна з баз Військово — Морських Сил СРСР. Сьогодні це курортне приморське містечко, в якому варто відвідати музеї Суворова і Судковського, побувати біля пам’ятника Суворову роботи Едуардса та пам’ятного знака, присвяченого пам’яті загиблим воїнам під час штурму Очакова в грудні 1788р.

Рухаючись катером через Дніпро — Бузький лиман туристи побачать рукотворний острів Морської батареї (Первомайський) (о.п.2), збудований в другій половині ХІХ сторіччя з метою захисту берегів стратегічного входу в лиман та суднобудівних верфей міст Миколаєва та Херсона.                             Сухопутний етап маршруту починається з причалу на західній окраїні села Покровське (Римби) (о.п.3). Рухаючись на захід на відстані близько3 кмвід причалу досягнемо залишків східного валу Кінбурнскої фортеці (о.п.4).

В кінці ХV століття турецькі яничари, на місці татарського аулу Кіл — Бурун збудували тут фортецю, яка перешкоджала виходам запорізьких суден (чайок) з Дніпра, служила місцем перебування Очаківського паші в період загроз для самого міста Очакова, була торговою точкою, в якій формувались каравани для торгівлі з Кримом. У ХVІІІ столітті фортеця являла собою два чотирикутних укріплення, в одному з них знаходилося дві гарматні башти. Вона  мала повернуту на захід залізну браму і високі кам’яні стіни. Після ряду поразок Туреччини в ході війни 1768 — 1774 років форт Кінбурн згідно мирного Кючук — Кайнарджийського договору відійшов до Росії. Але на правому березі знаходилася потужна турецька фортеця Очаків, яка блокувала вільний вихід російського флоту в Чорне море. Туреччина не залишала планів повернути собі у васальну залежність Крим. Ключовим моментом в цих планах був захват Кінбурна. 13 серпня 1787 року розпочалась друга російсько — турецька війна. Командуючим обороною Херсонсько — Кінбурнського району було призначено генерала — аншефа О.В.Суворова, який прийняв керівництво над кінбурнським корпусом. Гарнізон фортеці нараховував 1500 чоловік.

На штурм Кінбурнскої фортеці 1 жовтня 1787 року були кинуті відбірні турецькі війська. Суворов дав можливість всьому турецькому десанту висадитись на косу, а далі, в результаті драматичної битви, в ході якої він сам декілька раз був поранений , за його власними словами: «був на пів нігтя від смерті», турецький 5-и тисячний десант було знищено. Це була перша яскрава перемога в черговій російсько-турецькій війні, за яку Суворов отримав вищий орден  —  Андрія Первозванного.

В 1788 році війна продовжилась гучною перемогою молодого російського флоту над більш потужним турецьким в гирлі Дніпробузького лиману біля шпиля Кінбурнської коси. В ході боїв під Кінбурном і Очаковом відзначились і Запорожські козаки, які після зруйнування Січі перейшли на службу Імператриці і згодом стали називатись Чорноморськими козаками. В боях на морі та лимані козаки використовували свої порівняно невеликі, але маневрені чайки, демонструючи приклади вправності та звитяги. Адже споконвіку саме на цій території точилися бої між козакам та татарами, а згодом і з турками. Під час морської битви героїчно загинув перший кошовий отаман Чорноморського козацтва Сидір Білий. В пам’ять про нього на валах Кінбурнскої фортеці від сучасних козаків був встановлений в 2008 році Козацький хрест, який можна побачити на середині маршруту.

Рушивши далі на південний захід, наблизимось до пам’ятного знаку на честь О.В.Суворова (о.п.5), встановленому на місці, де, за легендою, від вірної смерті пораненого полководця врятував гренадер Новиков. На цій ділянці відбувся переламний етап бою, коли турецький десант було обернуто до панічного відступу.

На південній стороні коси, 100м. від знаку на честь О.В.Суворова (о.п.6) розміщено копію алтаря Ахілла, який був знайдений рибалками приблизно в цьому місці в 1885 році і є свідченням того, що греки використовували Кінбурнську косу для справляння своїх обрядів, присвячених культу Ахілла Понтарха.

Наступна зупинка на маршруті (о.п.7), це місце, де Суворов за пропозицією Поля Джонса (контр-адмірала, командуючого парусною ескадрою російського флоту) таємно встановив батарею (блок — форт) на 12 гармат, яка зіграла визначальну роль в розгромі турецького флоту в 1788 році.

Наступний етап маршруту приведе до шпиля коси («Стрілки») (о.п.8), з якої відкривається унікальний краєвид. Тут вузька смуга літоральних пісків відділяє води Дніпро-Бузького лиману від Чорного моря. Це одна із найбільш цінних природних ділянок національного природного парку «Білобережжя Святослава». Крім збереженого приморського піщаного ландшафту тут цікавим є скупчення різноманітних видів птахів. Привертає увагу вид, занесений до Червоної книги України — пухівка звичайна (гага), колонія якої змінила звичні для неї умови Арктики на більш теплий клімат півдня. Турбувати птахів тут не дозволяється, отже відвідувачам пропонується оглянути кінець коси з оглядового майданчика, за який слугують залишки залізобетонної баржі, що вже стала частиною місцевого ландшафту. Відвідувачів зацікавить невеликий аншлаг, який повідомляє, що саме тут, вздовж Кінбурнської коси, історично пролягав знаменитий водний «Шлях із Варяг у Греки».

Повертаючись на схід, але вже вздовж морського узбережжя, можна побачити залишки «Турецького мосту» — причалу, який використовував гарнізон фортеці (о.п.9). В 1855 році він став свідком поворотного моменту в історії людства, що ознаменував початок залізного віку військового кораблебудування. За допомогою трьох броненосних батарей англо — французький десант штурмом оволодів фортецею Кінбурн. Завойовники зруйнували укріплення, вивезли з нього бронзовий бюст Суворова та встановлені біля нього турецькі гармати. Існує легенда, що з цього металу відливався хрест Вікторії за перемогу в Кримській війні.

Наступною зупинкою на маршруті є озеро Солоне (о.п.10). Воно є притулком для багатьох видів водоплавних птахів. Цікаве воно і тим, що містить цілющу грязь, властивості якої широко використовували оборонці фортеці, в тому числі і сам поранений О.В.Суворов. Оцінили лікувальну дію Озера та клімату коси і англо — французькі завойовники, які з 1856 року розмістили на базі фортеці польовий шпиталь.

Прямуючи далі вздовж берега Чорного моря прибуваємо до причального господарства Миколаївського морського порту (о.п.11). Перед його фасадом розташоване бронзове погруддя О.В.Суворова, а також пам’ятний знак, оточений морськими гарматами — коронадами, які встановлені в пам’ять про оборону Кінбурнської фортеці. Тут же знаходиться морський причал.

Перетинаючи косу в північному напрямку повертаємось до початкового пункту маршруту — причалу «Римби», і вже на середині зворотнього шляху до Очакова вас охопить почуття ніжного суму та бажання повернутись до цих місць, «…оспіваних птахами і поетами» ще багато і багато разів. Тож, до зустрічі!

До уваги мешканців Кінбурнської коси!!!

Служба державної охорони Національного природного парку «Білобережжя Святослава» ПОВІДОМЛЯЄ та надає для інформації Витяг з наказу №20 від 21.03.2013р., Миколаївдержрибоохорони, яким встановлено наступні строки заборони в 2013 році:

Читать далее

Історико — туристичний маршрут «Суворівський»

Маршрут починається з причалу міста Очакова (оглядовий пункт 1). Історія цього міста тісно пов’язана з Кінбурнською косою. Вважається заснованим в кінці ХІV сторіччя, але останні археологічні знахідки свідчать про більш ранні поселення на цьому місці. З ХVІ віку — турецька фортеця Ачи-Кале. Під час російсько-турецької війни в грудні 1788 року був взятий штурмом російськими військами. В подальшому Очаків використовувався як одна з баз Військово — Морських Сил СРСР. Сьогодні це курортне приморське містечко, в якому варто відвідати музеї Суворова і Судковського, побувати біля пам’ятника Суворову роботи Едуардса та пам’ятного знака, присвяченого пам’яті загиблим воїнам під час штурму Очакова в грудні 1788р.

Рухаючись катером через Дніпро — Бузький лиман туристи побачать рукотворний острів Морської батареї (Первомайський) (о.п.2), збудований в другій половині ХІХ сторіччя з метою захисту берегів стратегічного входу в лиман та суднобудівних верфей міст Миколаєва та Херсона.                             Сухопутний етап маршруту починається з причалу на західній окраїні села Покровське (Римби) (о.п.3). Рухаючись на захід на відстані близько3 кмвід причалу досягнемо залишків східного валу Кінбурнскої фортеці (о.п.4).

В кінці ХV століття турецькі яничари, на місці татарського аулу Кіл — Бурун збудували тут фортецю, яка перешкоджала виходам запорізьких суден (чайок) з Дніпра, служила місцем перебування Очаківського паші в період загроз для самого міста Очакова, була торговою точкою, в якій формувались каравани для торгівлі з Кримом. У ХVІІІ столітті фортеця являла собою два чотирикутних укріплення, в одному з них знаходилося дві гарматні башти. Вона  мала повернуту на захід залізну браму і високі кам’яні стіни. Після ряду поразок Туреччини в ході війни 1768 — 1774 років форт Кінбурн згідно мирного Кючук — Кайнарджийського договору відійшов до Росії. Але на правому березі знаходилася потужна турецька фортеця Очаків, яка блокувала вільний вихід російського флоту в Чорне море. Туреччина не залишала планів повернути собі у васальну залежність Крим. Ключовим моментом в цих планах був захват Кінбурна. 13 серпня 1787 року розпочалась друга російсько — турецька війна. Командуючим обороною Херсонсько — Кінбурнського району було призначено генерала — аншефа О.В.Суворова, який прийняв керівництво над кінбурнським корпусом. Гарнізон фортеці нараховував 1500 чоловік.

На штурм Кінбурнскої фортеці 1 жовтня 1787 року були кинуті відбірні турецькі війська. Суворов дав можливість всьому турецькому десанту висадитись на косу, а далі, в результаті драматичної битви, в ході якої він сам декілька раз був поранений , за його власними словами: «був на пів нігтя від смерті», турецький 5-и тисячний десант було знищено. Це була перша яскрава перемога в черговій російсько-турецькій війні, за яку Суворов отримав вищий орден  —  Андрія Первозванного.

В 1788 році війна продовжилась гучною перемогою молодого російського флоту над більш потужним турецьким в гирлі Дніпробузького лиману біля шпиля Кінбурнської коси. В ході боїв під Кінбурном і Очаковом відзначились і Запорожські козаки, які після зруйнування Січі перейшли на службу Імператриці і згодом стали називатись Чорноморськими козаками. В боях на морі та лимані козаки використовували свої порівняно невеликі, але маневрені чайки, демонструючи приклади вправності та звитяги. Адже споконвіку саме на цій території точилися бої між козакам та татарами, а згодом і з турками. Під час морської битви героїчно загинув перший кошовий отаман Чорноморського козацтва Сидір Білий. В пам’ять про нього на валах Кінбурнскої фортеці від сучасних козаків був встановлений в 2008 році Козацький хрест, який можна побачити на середині маршруту.

Рушивши далі на південний захід, наблизимось до пам’ятного знаку на честь О.В.Суворова (о.п.5), встановленому на місці, де, за легендою, від вірної смерті пораненого полководця врятував гренадер Новиков. На цій ділянці відбувся переламний етап бою, коли турецький десант було обернуто до панічного відступу.

На південній стороні коси, 100м. від знаку на честь О.В.Суворова (о.п.6) розміщено копію алтаря Ахілла, який був знайдений рибалками приблизно в цьому місці в 1885 році і є свідченням того, що греки використовували Кінбурнську косу для справляння своїх обрядів, присвячених культу Ахілла Понтарха.

Наступна зупинка на маршруті (о.п.7), це місце, де Суворов за пропозицією Поля Джонса (адмірала, командуючого парусною ескадрою Російського флоту) таємно встановив батарею (блок — форт) на 12 гармат, яка зіграла визначальну роль в розгромі турецького флоту в 1788 році.

Наступний етап маршруту приведе до шпиля коси («Стрілки») (о.п.8), з якої відкривається унікальний краєвид. Тут вузька смуга літоральних пісків відділяє води Дніпро-Бузького лиману від Чорного моря. Це одна із найбільш цінних природних ділянок національного природного парку «Білобережжя Святослава». Крім збереженого приморського піщаного ландшафту тут цікавим є скупчення різноманітних видів птахів. Привертає увагу вид, занесений до Червоної книги України — пухівка звичайна (гага), колонія якої змінила звичні для неї умови Арктики на більш теплий клімат півдня. Турбувати птахів тут не дозволяється, отже відвідувачам пропонується оглянути кінець коси з оглядового майданчика, за який слугує остов залізобетонної баржі, що вже став частиною місцевого ландшафту. Відвідувачів зацікавить невеликий аншлаг, який повідомляє, що саме тут, вздовж Кінбурнської коси, історично пролягав знаменитий водний «Шлях із Варяг у Греки».

Повертаючись на схід, але вже вздовж морського узбережжя, можна побачити залишки «Турецького мосту» — причалу, який використовував гарнізон фортеці (о.п.9). В 1855 році він став свідком поворотного моменту в історії людства, що ознаменував початок залізного віку військового кораблебудування. За допомогою трьох броненосних батарей англо — французький десант штурмом оволодів фортецею Кінбурн. Завойовники зруйнували укріплення, вивезли з нього бронзовий бюст Суворова та встановлені біля нього турецькі гармати. Існує легенда, що з цього металу відливався хрест Вікторії за перемогу в Кримській війні.

Наступною зупинкою на маршруті є озеро Солоне (о.п.10). Воно є притулком для багатьох видів водоплавних птахів. Цікаве воно і тим, що містить цілющу грязь, властивості якої широко використовували оборонці фортеці, в тому числі і сам поранений О.В.Суворов. Оцінили лікувальну дію Озера та клімату коси і англо — французькі завойовники, які з 1856 року розмістили на базі фортеці польовий шпиталь.

Прямуючи далі вздовж берега Чорного моря прибуваємо до причального господарства Миколаївського морського порту (о.п.11). Перед його фасадом розташоване бронзове погруддя О.В.Суворова, а також пам’ятний знак, оточений морськими гарматами — коронадами, які встановлені в пам’ять про оборону Кінбурнської фортеці. Тут же знаходиться морський причал.

Перетинаючи косу в північному напрямку повертаємось до початкового пункту маршруту — причалу «Римби», і вже на середині зворотнього шляху до Очакова вас охопить почуття ніжного суму та бажання повернутись до цих місць, «…оспіваних птахами і поетами» ще багато і багато разів. Тож, до зустрічі!

Екотуристичний маршрут «Перлини Кінбурна»

Маршрут починається з причалу с.Покровське (стара назва Покровські хутори), яке протяглося вздовж узбережжя Дніпро — Бузького лиману (оглядовий пункт №1). Село засноване в кінці ХІХ століття державними селянами , які переселилися з морської сторони коси, для більш зручного сполучення з містом Очаків.

Подолавши близько двох кілометрів на схід піщаною дорогою відвідувачі побачать панораму Бієнкових плавнів (о.п. 2). Тут, в низині серед солончаків утворився плавневий масив, де розміщені залишки дніпровських плавнів складної конфігурації. Площа цих водно — болотних угідь -1160 га. Ключове природне нерестовище коропа (сазана) та карася на Нижньому Дніпрі. Добре прогріті й багаті рибою мілководдя приваблюють безліч рідкісних водоплавних та коловодних птахів, що утворюють скупчення європейського значення, зокрема пелікана рожевого (до 2500 особин). Тут знаходиться найбільша на Півдні України багатовидова колонія чапель — сірої, рудої, жовтої, чепур великої і малої, квака (до 600 пар), яка знайшла притулок на деревах.

Продовжуючи шлях на схід побачите залишок колись могутніх реліктових лісів — «Волижин ліс» (о.п.3), який включено до складу Чорноморського біосферного заповідника. В ньому зростає багата трав’яна рослинність та близько 40 видів деревно — чагарникової рослинності. Окрасою лісу є вільховий гай навколо прісноводного озера. Ліс є притулком для косуль, зайців, фазанів, єнотів, а також пернатих, серед яких: качки, куріпки, білі лелеки, солов’ї, іволги, синиці, зяблики, сірі чаплі. Тут зустрічається і рідкісний хижак — орлан-білохвіст, якого зображували на своїх монетах жителі стародавнього грецького поселення Ольвія, що знаходилося на протилежному березі лиману.

Далі, шлях на південний схід приведе до урочища «Біла хатка» (о.п.4) , розташованого на узбережжі Ягорлицької затоки. Тут широко представлені літоральні рослинні угрупування, засолені луки, солончаки, солонці і піщані степи. В північно — західній частині узбережжя озера Глаголь знаходиться один з найбільших природних гаїв берези дніпровської — ендеміка пониззя Дніпра та Південного Бугу. Тут зростають і угрупування вільхи чорної, яка представлена давно ізольованими солестійкими популяціями. Чисельні озера є місцем концентрації водоплавних та коловодних птахів під час сезонних міграцій. Відповідно до Рамсарської конвенції ця ділянка увійшла до складу водно — болотного угіддя  міжнародного значення «Ягорлицька затока».

Рухаючись вздовж затоки на захід шановний екскурсант потрапляє в с.Покровка — адміністративний центр Покровської сільської ради (о.п. 5) до якої ще входять села Покровське і Василівка. Село засноване в кінці ХVIII століття вихідцями з Чернігівської губернії. Поселення має вид хуторів — окремих садиб, розташованих на відстані одне від одного. Таке розташування викликане топографічними умовами, тому першими намагалися освоїти ділянки найбільш придатні для розміщення городу.

Далі рухаючись від центру села в південно — західному напрямку ми вийдемо до озер Чернино та Черепашине, які місцеві жителі називають «Кефальними» (о.п.6). Озера представляють собою продовження Ягорлицької затоки, поєднані між собою вузькими протоками. Завдяки сполученню сприятливих умов: мілководності (глибини до1 м), збагачення киснем, доброго  прогрівання тут інтенсивно розмножуються морські організми, які, в свою чергу, створюють кормову базу для риб і птахів. В літній період ці озера слугують для відкорму («нагулу») молоді кефалі, через що і отримали свою назву. Озера також є місцем гніздування і відкорму водоплавних птахів, таких як гага, кулик. Для більш сприятливого гніздування працівниками парку встановлені на озерах гніздові платформи, які слугують птахам за острівці.

Наступна зупинка знаходиться неподалік, треба тільки перейти в південному напрямку до заповідної ділянки «Орхідне поле» (о.п. 7). Ця ділянка площею 60 га, є найбільшим у Європі полем наземних орхідей, (українською — зозулинців), яких зростає тут п’ять видів: блощичний, розмальований, болотний, салеповий, запашний. Всі вони занесені до Червоної книги України. Їх середня рясність місцями сягає 30 — 40 особин на 1 м2, а загальна кількість — кілька мільйонів. Помилуватись цвітінням цих гарних рідкісних квітів можна з початку травня до середини червня. Козаки — запорожці знали і використовували цілющі властивості зозулинців під час виснажливих походів, складали про них легенди.

Продовжуючи шлях до північно — західної околиці с.Покровка екскурсанти  зможуть побачити ще одну перлину Кінбурна — «Ковалівську сагу» (о.п.8). Це один з найбільших на Нижньому Дніпрі вільхових гаїв площею близько 12га. Таємнича атмосфера реліктового вільхового лісу та схованого у ньому озера, незвичайних для півдня України папоротей,  повертає нас у ті часи, коли великий грецький історик Геродот писав: «як перейти Борисфен, то зразу ж перша від моря лежить Гілея», тобто лісиста країна.

Наступний етап маршруту пролягає на північний захід вздовж узбережжя Чорного моря і приводить до цікавого природного комплексу — урочища «Зелені кучугури» (о.п.9). Це ділянка коси площею 270га, з ландшафтом, що характеризується піщаними пагорбами («кучугурами»), покритими степовою рослинністю. В цій місцевості спостерігається значна кількість ендемічних та рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку (чебрець дніпровський, гоніолімон злаколистий, роговик Шмальгаузена, жовтозілля та козельці дніпровські, ковила дніпровська, волошка короткоголова, сліпак піщаний, ємуранчик, дибка степова, лежень, степова гадюка, полоз Палласа (сарматський) тощо).

Останній етап екскурсії в північному напрямку повертає екскурсантів до причалу в с.Покровське , де їх очікує катер.

Правила поведінки

ЗАТВЕРДЖЕНО

                     наказом директора

                                                             національного природного

                                              парку «Білобережжя Святослава»

                                від 17.04.2012 року № 15

Правила

охорони та використання території національного природного парку

Білобережжя Святослава

 

1. Правила охорони національного природного парку «Білобережжя Святослава» розроблені відповідно до Положення про національний природний парк «Білобережжя Святослава», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 313 від 31.08.2011р.

2. Контроль за дотриманням цих Правил, вимог природоохоронного законодавства, відповідних нормативних та інших документів здійснює служба державної охорони, яку очолює директор парку.

3. З дирекцією парку погоджуються всі види робіт, які здійснюються на території парку, проекти відводу земель, будівництва, лісового, рибальського господарства, розвитку рекреаційної інфраструктури.

4. На території парку заборонено :

- проведення пошукових робіт з використанням відповідних знарядь та приладів, розробка корисних копалин та ґрунту, забір піску, заготівля мулу та ракушки у водоохоронних зонах водойм, самовільна зміна конфігурації берегової лінії, влаштування загат, гребель та проривка каналів;

- пошкодження або знищення об’єктів природи, яєць та гнізд птахів , дерев та кущів, збір лікарських рослин, квітів, ягід, насіння рослин, косіння очерету, без відповідних лімітів та дозволів;

- бездоглядне утримання худоби та самовільний її випас поза межами відведених для цього місць, прогін худоби по узбережжю в зоні рекреаційних дільниць;

- рух механізованих транспортних засобів, поза межами доріг загального користування, по ділянках з природним трав’яним покривом та по береговій лінії пляжів і літоральним валам;

- стоянка механізованих транспортних засобів в не відведених для цього місцях, на літоральних берегових смугах та лісових масивах;

- непогоджене з дирекцією парку пересування по акваторії торговельних, рибальських, екскурсійних, військових та наукових суден, катерів, яхт та інших плавзасобів, причалювання до берегів НПП в не відведених для цього місцях;

- проліт літальних апаратів без погодження з дирекцією нижче 200м, їх посадка на території НПП та в зонах концентрації птахів;

- миття транспортних засобів у всіх водоймах НПП та біля них, проїзд транспортних засобів по водоймах, забруднення акваторій;

- прокладка туристичних маршрутів та проїзд туристичних груп, організація масових спортивних ігор та видовищ без погодження з дирекцією НПП та укладення відповідних угод;

- розміщення наметів та наметових містечок, торгівельних точок, рекламних щитів та аншлагів, проведення рекреаційної діяльності без оформлення відповідних дозволів;

- порушення правил пожежної безпеки, розведення вогнищ в необладнаних місцях, встановлення наметів в лісових кварталах в пожежонебезпечний період, організація салютів та феєрверків на територіях природних комплексів, в’їзд транспортних засобів  на територію НПП без відповідного іскрогасного обладнання;

- забруднення території  будівельними, господарсько-побутовими відходами і стоками, розміщення несортованого сміття, неприйняття заходів по ліквідації виявлених сміттєзвалищ;

- проведення науково-дослідних робіт без погодження з дирекцією парку;

- застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками сільськогосподар- ських  та лісових культур;

- розорювання цілинних ділянок, пошкодження трав’яного покриву в будь-який спосіб;

- проведення випалювання сухої трави та очеретяних заростей без відповідних обґрунтувань та дозволів;

- знищення та пошкодження інформаційних та межових знаків, щитів, плакатів, таблиць шлагбаумів Національного природного парку ; дослідних облікових ділянок;

- самовільне використання території парку під розміщення постійної або тимчасової споруди, автостоянок, складування будь яких матеріалів;

- інші види діяльності, які порушують природні комплекси та ландшафти парку, знижують природну та рекреаційну вартість його території.

 

Винні в порушені цих Правил несуть цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно вимог чинного законодавства (ст. 64 закону України «Про Природно-заповідний фонд України».)

_____________________________________________